User:Boguslavmandzyuk/Sandbox/Mykhailo Verykivsky
Mykhailo Verykivsky (Ukrainian: Михайло Вериківський; born November 20, 1896 - died June 14, 1962) was a Ukrainian composer, conductor, and pedagogue.
Book: Modernism in Kiev: Jubilant Experimentation
1[edit]
- Parafia on his style/Church music
http://www.parafia.org.ua/person/verykivskyj-myhajlo/
Творчість М. Вериківського відзначається глибиною розкриття образів, сміливим використанням сучасних композиторських засобів, національним характером.
Церковно-музичний доробок М. Вериківського досліджений ще менше, ніж П. Козицького, і в Україні майже невідомий. Проте його церковні твори настільки цікаві й своєрідні, що разом із творами П. Козицького репрезентують новий напрям у духовно-музичній творчості українських композиторів і водночас у церковному мистецтві, який можна охарактеризувати як духовно-музичний авангард, аналогічний до подібного напряму в церковному живопису бойчуківців.
Першу духовно-музичну освіту М. Вериківський отримав у Кременській церковно-парафіяльній школі, співав у церковних хорах. Під час Першої світової війни написав кілька духовних піснеспівів у традиційній «петербурзькій» манері, серед яких виділяється триголосний чоловічий хор «Тобі співаємо» («Тебе поем», Тверь, 1916). Справжнє піднесення духовної творчості М. Вериківського відбувається на початку 20-х років, коли він разом із переважною більшістю української інтелігенції бере активну участь в утвердженні УАПЦ. 1921 і 1922 роками датується основна частина його духовних творів, деякі з яких вдалося на той час видрукувати на «синьці» у кількох примірниках.
У духовних композиціях М. Вериківського вражає глибина образів та сила втілення могутнього релігійного почуття, незвичне прочитання канонічних текстів. Невипадково Вериківський звертався переважно до співів всенічної, де більшість складають змінні піснеспіви. Мабуть, в усій українській духовно-музичній творчості це був другий, після М. Березовського, випадок драматичного підходу до відтворення біблійного тексту. Проте М. Вериківський обмежувався лише невеликими піснеспівами, окрім хіба що «Великоднього канону». Однак і в малих формах Вериківському вдалося відтворити таку силу драматизму, розкрити таку глибину конфліктності, що його піснеспіви похитнули загальноприйняте уявлення про так званий «церковний стиль» і разом із творами П. Козицького торують дорогу новому сприйняттю духовної музики.
Сміливі ладові зіставлення («Хваліте ім’я Господнє»), гармонічні ускладнення, використання різних типів поліфонії, що ними Вериківський майстерно володіє, оперування вільною метрикою й ритмікою — усі ці засоби спрямовані на відтворення глибоких драматичних переживань, що наче виплескуються у надривному молитовному екстазі. Скупі засоби виразності («Прийдіть, поклонімось», «Богородице, Діво») лише підкреслюють сконцентрованість та напруженість музичної мови композитора.
2[edit]
http://bse.sci-lib.com/article004193.html
Вериковский Михаил Иванович [9(21).11.1896, Кременец, — 14.6.1962, Киев], советский композитор, педагог, дирижёр, заслуженный деятель искусств УССР (1944). Окончил Киевскую консерваторию по классу композиции Б. Л. Яворского (1923). Автор произведений разных жанров, в том числе первого украинского балета «Пан Каневский» (постановка 1931, Харьков) и первых украинских симфонических сочинений (сюита «Веснянки», 1923, «Татарская сюита», 1928, и др.), опер — «Дела небесные» (1934); «Сотник» (постановка 1939, Одесса), «Наймичка» (постановка 1943, Иркутск) по поэмам Т. Г. Шевченко, «Слава» (1961), «Беглецы» (исполнение 1957, Киев, радио), ораторий, кантат, в том числе «Октябрьская» (1936), хоров (более 40), романсов, обработок народных песен (60) и др.
Soviet composer, pedagogue, conductor, Merited Figure of Arts of the Ukrainian SSR (1944). Finished the Kiev Conservatory in the composition class of Boleslav Yavorksy. Author of compositions of various genres, including the first Ukrainian ballet "Pan Kanevsky" (produced in 1931, Kharkiv) and the first Ukrainian symphonic works (suite "Vesnyanky", 1923, "Tatar suite", 1928, and others), operas "The Affairs of Heaven" (1934), "Centurion" (1939, Odesa), "Handmaiden" (produced 1943, Irkutsk) based on poems by Taras Shevchenko, "Glory" (1961), "Fugitives" (Performed 1957, Kiev, radio), oratorios, cantatas, including the "October" Cantata (1936), choir compositions (over 40), romances, arrangements of folk songs (60), and so on.
В. принадлежит ряд оркестровых редакций произведений Н. В. Лысенко, П. И. Нищинского, Н. Н. Аркаса и др. Выступал как оперный и симфонический дирижёр, вёл педагогическую работу, с 1946 профессор Киевской консерватории.
He made series of orchestral arrangements of works by Mykola Lysenko, Petro Nishchynsky, Mykola Araks and others. He served as the opera and symphonic conductor, had pedagogical functions, and from 1946 a professor of the Kiev Conservatory.
Лит.: Герасимова-Персидська Н. О., М. I. Верикiвський, К., 1959.
Л. С. Кауфман.
3[edit]
МИХАЙЛО ВЕРИКІВСЬКИЙ (1896 - 1962)
Композитор, диригент і педагог Михайло Вериківський народився 20 листопада 1896 р. в місті Крем’янець.
Composer, conductor and pedagogue Mykhailo Verykivsky was born on 20 November 1896 in the city of Kremenets.
Сім’я Вериківських була велика: в ній підростало семеро дітей. Батько майбутнього митця походив з міщан, грав на гармоні, знав багато народних пісень. Мати походила з селянського роду, мала веселу вдачу і завжди була душею товариства.
The family of the Verkivsky's was large: there were seven children. The father of the future artist was a townsman, played the accordion, and new many Ukrainian folk songs. His mother came from a peasant background, and had a cheerful personality and was always the center of attention among friends.
У 1904 р. Михайла віддали до церковно-парафіяльної школи. Пізніше він продовжував освіту в Крем’янецькому двокласному міському училищі, почав співати в хорі при монастирі. У 1911 р. вступив до Крем’янецького комерційного училища. Юнака зарахували до четвертого класу.
In 1904 Mykhailo was given to the church-parish school. Later he continued his education in the Kremenets two-class city school, began singing in the choir at the monastery. In 1911 he entered the Kremenets Commercial College. The young man was placed in the fourth grade.
У 1914 р. М. Вериківський переїхав до Києва, де став студентом консерваторії за класом контрабаса. Провчившись у консерваторії лише рік, був мобілізований на військову службу. Тільки у 1918 р. зміг повернутися до навчання.
In 1914 Verykivsky moved to Kiev where he became a student of contrabass at the conservatory. Having studied for only one year in the conservatory, he was taken for military service and only in 1918 he was able to return to his education.
1920-і рр. минули для митця під знаком громадської активності. Своєрідним відгуком М. Вериківського на вимогу писати для народу твори великої форми стала фантазія “Дума про дівку-бранку Марусю Богуславку”. Подією для М. Вериківського було призначення його диригентом Київського оперного театру, а з 1928 р. він став диригентом Харківської опери.
In 1920s were a period of social activity for the young artist. He responded to the demand to write music of major form for people, by writing the fantasy "Duma about the Captive Girl Marusia Bohuslavka". A significant event for Verkykivsky was his appointment of conductor of the Kiev Opera Theater, and from 1928 he became the conductor of the Kharkiv opera.
Робота в оперному театрі допомогла здійснити давні мрії композитора - творити у музично-драматичному жанрі. Одна за одною він написав опери “Діла небесні” (за О. Вишнею), “Вій"(за М. Гоголем), “Сотник”, “Наймичка” (за Т. Шевченком), “Втікачі”, “Дорогою ціною” (за М. Коцюбинським). Йому належить перший український балет “Пан Каньовський”.
Work in the opera theater helped him achieve his dreams regarding composing - create music in the musical-dramatic genre. One by one he wrote operas "The Affairs of Heaven" (after Ostap Vyshnya), "Viy" (after Nikolai Gogol), "Centurion", "Handmaiden" (after Taras Shevchenko), "Runaways", "With a High Price" (after Mykhailo Kotsiubynsky). He also wrote the first Ukrainian ballet "Pan Kanovsky".
У 1930-і рр. М. Вериківський написав також пісні, романси, музику до кінофільмів (“Устим Кармелюк”, “Назар Стодоля”), опрацьовував фольклор.
In the 1930s Verykivsky also wrote songs, romances, music for films ("Ustym Karmelyuk" "Nazar Stodolya"), worked out folklore.
Під час війни М. Вериківський створив цикл пісень і романсів “У дні війни”, кантату “Гнів слов’ян”, “Думу про матір-Україну”, симфонічну поему “Петро Конашевич-Сагайдачний”, поему “Чернець”. Після війни викладав у Київській консерваторії (з 1946 р. - професор кафедри теорії музики та композиції).
During the war Verykivsky created a cycle of songs and romances "In the days of war", cantata "Anger of Slavs", "Duma about mother-Ukraine", symphonic poem "Petro Konashevych-Sahaydachniy", poem "Chernets". After the war he taught at the Kiev Conservatory (from 1946 he was professor of music theory and composition).
У кінці 40-х років розпочалася чергова ідеологічна кампанія пошуку “внутрішніх ворогів”. Як правило, до списку “відьом” потрапляли ті, чия творчість відзначалася нестандартністю, а поведінка - незалежністю. Серед них у 1948 р. були С. Прокоф’єв, Д. Шостакович, Б. Лятошинський. Не минула ця доля і М. Вериківського. Його звинуватили у надмірній творчій увазі до історичної тематики. Після цього митця звільнили від обов’язків керівника класу композиції, і з того часу він працював професором та завідуючим кафедрою хорового диригування. З репертуару театрів зникла його опера “Наймичка”.
At the end of the 1940s began another campaign to search for "internal enemies". As a rule, to the "witch list" were put those, whose work was marked by unconventionality, and behavior was marked by independence. Among them in 1948 were Sergei Prokofiev, Dmitry Shostakovich, Borys Lyatoshynsky. This fate did not pass Mykhailo Verykivsky either. He was accused of excessive attention to historical themes. After this, the artist removed from his responsibilities teaching composition class, and after that he worked as a professor of choral directing. His opera "Handmaiden" was removed from the repertoire of theaters.
Митця завжди вабила класична література з її глибокою художньою довершеністю. Він написав “Весняну сюїту” на тексти І. Франка, романси на вірші Ю. Словацького.
The artist was always attracted to classical literature with its deep artistic perfection. He wrote the "Spring suite" to the texts of Ivan Franko, romances to the poems of Juliusz Słowacki.
Останній період творчості М. Вериківського позначений активною працею над редагуванням власних композицій та творів українських класиків: М. Лисенка, В. Сокальського, М. Леонтовича.
The last period of creativity of Verykivsky is marked by active work on editing his own compositions and those of Ukrainian classics: Mykola Lysenko, Volodymyr Sokalskiy, Mykola Leontovych.
Помер композитор 14 червня 1962 р. від інфаркту. Творча діяльність М. Вериківського тривала більше сорока років і була різнобічною. Однією з важливих рис його музики є надзвичайна демократичність. Саме вона спричинила велику популярність багатьох його творів, бо робила їх близькими і зрозумілими слухачам. Досягти цього композиторові допомогло глибоке знання рідного фольклору. Вміла обробка народних пісень “Сусідко”, “Ой учора із вечора”, “Гей зі Львова”, “На городі та все білі маки”, “Ой дзвони дзвонять”, “Котику сіренький" принесла їм велику популярність. М. Вериківський написав більше 120 обробок музичного фольклору.
The composer died 14 June 1932 from a heart attack. The creative activity of Verykivsky lasted more than 40 years and was versatile. One of the important characteristics of his music is extraordinary democracy. This made many of his works popular because it make them close and accessible to listeners. To achieve this, the composer was aided by his deep knowledge of native folklore. Capable arrangement of folk songs "Neighbor", "Oh yesterday in the evening", "Hey from Lviv", "In the garden are always white poppies", "Grey cat" brought him immense popularity. Verykivsky wrote over 120 arrangements of musical folklore.
4[edit]
http://ukrspiritmuz.net.ua/pages/2_7.html
Музичну освіту отримав у Кременській церковно-парафіяльній школі та Київській консерваторії. Почав писати духовну музику за часів Першої світової війни. Більшість його духовних творів була написана на початку 20-х років у період утвердження УАПЦ.
Як композитор М. Вериківський відомий, перш за все, як автор першого українського балету “Пан Каньовський” (“Бондарівна”), ораторії “Думка про дівку-бранку“, симфонічної сюїти “Веснянки”, опер “Наймичка”, “Сотник”, хорової поеми “Гайдамаки” за Т. Шевченком, реквіємів пам’яті М. Лисенка та М. Леонтовича.
Церковно-музична спадщина М. Вериківського донині майже невідома. Хоча, як стверджує дослідник української музики 20-х років ХХ століття М. Юрченко, його церковні твори настільки цікаві й своєрідні, що разом із творами П.Козицького репрезентують новий напрям у духовно-музичній творчості українських композиторів і водночас у церковному мистецтві, який можна охарактеризувати як духовно-музичний авангард, аналогічний до подібного напряму в церковному живопису бойчуківців [64].
Серед духовних композицій М. Вериківського “Великодній канон”, пісне співи “Хваліте ім’я Господнє”, “Прийдіть, поклонімось”, “Богородице, Діво” та ін. У цих творах автор демонструє переважно драматичний підхід до втілення біблійного тексту, надзвичайну глибину конфліктності образів та силу релігійного почуття.